Професія "соціальний педагог"

/Files/images/kartinki_2/psiholog/1.png

Офіційно професія «соціальний педагог» з'явилася в нашій країні порівняно нещодавно. І суспільство ще не зовсім знає чи розуміє, хто такий соціальний педагог. Найчастіше соціального педагога плутають або із соціальним працівником, або з практичним психологом. Без сумніву, ці фахи пов’язані між собою, адже серед академічних дисциплін соціальна педагогіка посідає проміжне місце між психологією та соціологією, поєднуючи в собі певні риси однієї й іншої. Проте, якщо соціальний працівник у рамках роботи в якійсь із соціальних служб допомагає малозабезпеченим і малозахищеним прошаркам населення вирішувати соціальні проблеми – наприклад, отримати певний вид матеріальної допомоги тощо, то соціальний педагог насамперед виховує вміння не падати духом, навчає самостійно знаходити вихід зі складної ситуації, формує людину, особливо молодого віку, як особистість, здатну впоратися з психологічними та соціальними негараздами.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Діяльність соціального педагога в закладах освіти передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як особистості, входження в активне громадське життя. Соціальний педагог – ключова фігура в закладі освіти, яка покликана об'єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

На жаль, не можна ще сказати про те, що діяльність соціальних педагогів досягла визначних результатів і визначного рівня. Не вистачає фахівців із соціальної сфери, а якщо такі знаходяться, то не точно розуміють чим вони повинні займатися. Матеріальна сторона також грає велике значення. Обсяг роботи дуже великий, заробітна плата не виправдовує витрачених на таку роботу зусиль. Але говорити так однозначно було б не дуже тактовно, тому що існують люди, які дуже люблять свою справу, віддають їй усі свої сили. Ці люди одержують задоволення від своєї роботи, від того, що допомогли хоч комусь.
Сфера діяльності соціального педагога — соціум, як найближче оточення особистості, людські відносини, соціокультурні умови розвитку. Який соціум ми маємо зараз? В останній десяток років розцвіли такі соціальні проблеми, як нестаток і бідність, алкоголізм і наркоманія, безробіття, бродяжництво і соціальне сирітство, злочинність і жорстока поведінка. Потреба в соціальному педагогові з'являється там і тоді, де і коли сім'я, школа, громадськість не забезпечують необхідного розвитку, виховання й освіти дитини, молодої людини. Саме у такий період соціальний педагог є дуже потрібним, особливо для роботи з іще не сформованою молоддю та дітьми, на долі яких ці процеси впливають, мабуть, найтяжче.
Одним з головних завдань соціального педагога є допомога дитині виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Яким чином вирішується це завдання? Все починається з діагностики. Кожен навчальний рік починається з складання соціальних паспортів класів. На їх основі складається соціальний паспорт закладу. Спільно з класними керівниками визначаємо, хто з дітей заслуговує більшої уваги. На дітей "групи ризику" ведеться соціальна історія (до неї входять: характеристика; акт обстеження сім'ї учня, четвертні оцінки учня; пропуски учня за кожний місяць з поясненням причин пропуску; дані про роботу з учнем і його сім'єю; анкетування, тестування; рекомендації психолога по роботі з підлітком класному керівникові, вчителям; соціальна карта сім'ї учня; можуть бути вкладені доповідні, пояснювальні та інші документи, що свідчать про проведену індивідуально-профілактичну роботу).

Існує думка: діти "групи ризику" - це "важкі діти". Але це не зовсім так. Особливої уваги і турботи соціального педагога вимагають діти, які мають певні соціальні проблеми: слабке здоров'я, проблеми в міжособистісному спілкуванні, низьку успішність, важкі соціальні умови, складні відносини між членами сім'ї і т.д. Адже за певного збігу обставин ці проблеми можуть загостритися і дитина не завжди може впоратися з ними. Ось тоді вона стає "важкою". Щоб цього не сталося, соціальний педагог проводить з такими дітьми активну роботу. Так для роботи з дітьми, що мають проблеми в навчанні, підключають психологів, які працюють над розвитком пізнавальної сфери, формують навчальну мотивацію, розвивають певні психічні процеси; вчителів-предметників; керівників предметних гуртків та факультативів, які допомагають дитині впоратися з труднощами і проблемами у наванні та визначитися в інтересах.

Соціальний педагог допомагає визначити інтереси дитині, після чого може запропонувати гурток, секцію в позашкільному закладі, в якій вона може розвивати свої інтереси та здібності - це теж допоможе дитині вийти з "групи ризику". Крім цього допоможе дитині з професійною орієнтацією.

З деякими дітьми потрібно проводити індивідуальну роботу з розвитку емоційної сфери, формування культури почуттів, тобто вмінню замінити негативні емоції позитивними, моральними, етичними, інтелектуальними почуттями.

Якщо згадати вірш В.Маяковського "Что такое хорошо и что такое плохо":

"Крошка сын к отцу пришёл,

и спросила кроха:

- Что такое хорошо и что такое плохо?..."

то, мабуть, соціальний педагог зараз і має бути "батьком", який навчить дітей "что такое хорошо и что такое плохо".

Усі батьки дуже лякаються, коли помічають, що дитина поводиться агресивно, краде, бреше, занадто замкнена, брутальна. Та й як тут не хвилюватися. Але насправді всі ці види поведінки є лише сигналом - чогось наша дитина ще не вивчила, чи чогось їй не вистачає, щось відбувається всередині неї, що змушує її так поводитись. В усіх таких випадках перелякані батьки приділяють багато негативної уваги, намагаючись «вигнати бісів». Це призводить до того, що негативна поведінка дитини навіть може посилюватися. Спробуйте усі свої звернення до дитини замінити з негативу на позитив.

Допомогти дитині знайти себе, компенсувати соціальне неблагополуччя цікавою справою, знайти нових друзів і однодумців - це головний успіх в роботі соціального педагога.

Кiлькiсть переглядiв: 1699